|
 |
Образ Winnie-Пуху |
|
|
|
На книжковому розвалі біля Арбатской площі у вересні 1994 року серед порнографії, детективів і іншого "масового" товару я виявила книгу, що заінтригувала своєю назвою: " Винни-Пух і філософія повсякденної мови". Перевернувши обкладинку, я натрапила на змішання шрифтів: на титульному аркуші (та й у всій книзі) герой-ведмідь значиться як Winnie-Пух. До перекладацького інтересу додався інтерес дизайнерський: змішання шрифтів - нині дуже розповсюджений прийом оформлення плакатів і книг.
Інтерес підсилився, коли й у самому тексті я виявила безліч імен інших мешканців лісу, теж написаних латиницею, - щоб, як пояснює Руднєв, зберегти асоціативні ряди: Woozle-puzzle, weasel, waddle, wheeze, wool; Heffalump-lump (шматок, грудка, опецьок, недотепа, грубіян).
Але, мабуть, перш ніж продовжувати, коректніше буде надати слово самому Руднєву для обґрунтування свого перекладу, що він називає "аналітичним". Синтетичний і аналітичний переклад співвідносяться, по Руднєву, як театр Станіславського й театр Брехта: перший змушує глядача забувати, що все відбувається на сцені, другий же будується на остранении.
Звідси й наступне формулювання: "Основне завдання аналітичного перекладу - не дати читачеві забути ні на секунду, що перед його очима текст, переведений з іноземної мови, зовсім по-іншому, чим його рідна мова, структурирующего реальність; нагадувати йому про цьому кожним словом для того, щоб він не поринав бездумно в те, що "відбувається", тому що насправді нічого не відбувається, а докладно стежив за тими мовними партіями, які грає перед ним автор, а в цьому випадку також і перекладач..." (с.50).
Звичайно, Руднєв відзначає, що російською мовою існують і інші переклади " Винни-Пуху", у першу чергу - класичний, "дитячий" переклад Бориса Заходера. Правда, мені здається, що різниця в перекладах визначається не тільки віком дітей або "дорослістю" читачів. Переклад Заходера, якщо користуватися термінами Руднєва, - переклад "синтетичний". Сам Заходер у передмові до першого свого видання пояснює дітям, що він "вивчив" Винни і його друзів російській мові, по скромності додаючи, що по-англійському вони все-таки говорять краще. А в заголовку на першій сторінкері коштує: "Переказав Борис Заходер".
Інакше кажучи, його переклад - прекрасно виконана адаптація з більшими й меншими пропусками в тексті. Якщо ж тепер зрівняти з оригіналом переклад Руднєва й Михайловой, з одного боку, і переклад Заходера - з іншої, то можна на декількох прикладах виявити "аналитичность" першого, а відповідно до викладеним мене вище і його "постмодерністський відтінок", що, за словами Руднєва, вони хотіли додати не тільки виннипуховской поезії, але й всьому перекладу в цілому (с.55).
Обмежуся лише деякими прикладами, що ілюструють особливості перекладу. Це насамперед збереження "англоязычности" героїв. Нехай читач не лякається: переклад зроблений на відмінній російській мові. Я маю на увазі, що перекладачі чи ледве не на кожній сторінкері нагадують читачеві, що звірі милновского Лісу все-таки говорять не по-російському. Це й англійські вигуки, найпростіший сигнал остраненности: crack! bump! splush! bang! (у Заходера "трах!", "бум", "плюх"); викликують же звірі Лісу в Руднєва "ПРО!" (Oh!), а не "Ой!". Це й збереження деяких слів по-англійському, наприклад Happy Birthday (гл.6), іноді й у написанні кирилицею: "хэлло", "бэби" або "...наступає Час Ленчу" (настільки важливого для Winnie-Пуху) (с.88).
Це й постійна вказівка на не-звичайність тексту, для чого використовується безліч типографських можливостей, закладених уже в оригіналі: курсив, прописні букви для виділення слів, великий шрифт. Все це підсилює гумористичний ефект, оскільки це адже теж відмова від звичного. Так, наприклад, у Заходера осів Иа перед відходом в "искпедицию" говорить:
"Рушили. Але я отут ні при чому" (с.93); а в Руднєва й Михайловой осів И-Е перед "экспотицией": "Ми йдемо. ТІЛЬКИ НЕ ЗВАЛЮЙТЕ ПОТІМ НА МЕНЕ!" (с.142). Навіть при маркуванні прямої мови перекладачі випливають англійському, користуючись не тирі, а лапками. Думаю, і це зроблено свідомо - заради "природної неприродності" (Грушко), як часом і "кострубатість" навмисного й дуже дотепного буквалізму, наприклад з "Плану захоплення Бэби Ру" - пункт 11: "И Вона [Канга] нічого не помітить до Згодом" (с.126).
Іноді перекладачі, вірні Милну, підсилюють авторські інтенції, те "модернізуючи" його й перетворюючи The Bear of Very Little Brain в "Ведмедя з Низьким I.Q.", те йдучи на пряме русифицирование англійських слів, - дуже смішно це вийшло з дієсловом bounce (означаючим і "стрибати", і "хвастати"), що і породив перекладні варіанти бонсировать, бонсануть, бонс, дебонсировка.
І отут самий час попередити дорікання читача (статті), що, мол, все це, покладемо, і добре, але для дорослих, а не для дітей. Вірно, для Бориса Заходера адресна група - малята (що не робить його переклад свідомо нецікавим для старших).
Але адже латинському шрифту російські діти - у віці Кристофера Робіна - учаться не тільки в початкових класах, але й по етикетках і рекламі іноземних товарів. І більше того, положа руку на серце, скажіть: хіба дорослим (не говорячи про старших дітей) не попадаються в книгах рідною мовою слова, їм незрозумілі?
Акуратний читач подивиться в словнику, а менш свідомий покладеться на контекст, що допомагає догадатися про значення слова. Якщо в шостому розділі звірі тільки й говорять, що про день народження осла И-Е, і без утоми його поздоровляють, то не треба бути вундеркіндом, щоб догадатися, що Happy Birthday - поздоровлення рідною мовою звіра, а саме - на англійському.
Новотвір же бонсировать, може бути, не відразу буде зрозуміло у своєму двоїстому значенні, але як же радий буде ребенок, довідавшись згодом на уроках англійської мови свого давнього знакомца - дієслово bounce. І нарешті, як би подвійне остранение в перекладі віршиків, що робиться знову лексично близько до оригіналу, але з відтворенням (цитуванням) російської метрики й з російськими поетичними асоціаціями, включаючи й цитати з радянських популярних пісень.
Так створюється російською мовою образ добутку А.А. Милна Winnie-The-Pooh з його веселою вигадкою (часом з "дорослим" підтекстом), норовливою логікою, дивовижним і дивовижним гумором і із грою - грою мовою, грою типографськими знаками, грою в примхливість і гротеск. Цією грою заражені й перекладачі. Грою ( читреба обмовляти?) не як дитячою розвагою, а грою своїми можливостями, своєю фантазією й насамперед - грою мовою. Переводити - це задоволення, радість, пригода. (Тому так жаль, що стільком колегам-перекладачам через погану оплату доводиться гнати аркуші для заробітку.) Не в клінчі з оригіналом повинен працювати перекладач, а состязаясь із ним, - правда, в іншому жанрі, ніж той, у якому пише іншомовний автор. І саме в цьому жанрі автори - ми, перекладачі.
блефаропластика москва . . лечение лор органов в санаториях . . детский благотворительный фонд москва и область . . лечение рака лучшие цены в магазине .
|
|
|
|
