|
 |
Постмодерністська концепція перекладу |
|
|
|
Постмодернізм виник не сьогодні й навіть не вчора. Плюсквамперфект при бажанні відшукується ще у Франсуа Рабле або Ієроніма Босха, а в перекладах - у Фрідріха Гельдерлина. І звичайно ж, у моєму розумінні постмодернізм - продовження зламування в мистецтві, початого Бодлером і Сезанном і називаного модернізмом, причому приставка пост сигналізує протверезіння після всього, що з людством з тих пор трапилося.
Яке відношення це має до перекладу? Або, якщо врахувати знак питання в заголовку: чи має взагалі? Із чого почати? Спершу із застереження: я зовсім не вважаю, що пропонована читачеві (і називана мною постмодерністської) концепція перекладу покликана замінити всі інші. Перекладацький підхід визначається текстом оригіналу. Але, напевно, є тексти, і навіть необов'язково постмодерністські, які цікаво було б перевести відповідно до цієї концепції.
Може бути, для зачину скористатися назвою давнього, 1975 року, виступу німецького письменника Вольфганга Хильдесхаймера "Кінець фікції" ("The End of Fiction"), причому англійське слово fiction означає тут насамперед умовність фабульного реалістичного листа, художнє створення квазидействительности, пропонованої нам як реальність, тобто ту умовність, про яку в Сергія Довлатова є запис: "Найбільше нещастя мого життя - загибель Ганни Карениной".
Однак ми говоримо про переклад. У чому ж його умовність? А в тім, що десятиліттями передбачався, начебто переклад повинен читатися як "оригінальний добуток". (Або, говорячи більш обережно, щоб, принаймні, досягалася якась "золота середина" і називана "реалістичним перекладом".) Не тільки в теоріях художнього перекладу (а тут мова йде саме про нього) раз у раз прослизав цей постулат, але й багато хто із самих перекладачів так уважали.
Борис Пастернак, наприклад, просив читачів свого перекладу "Гамлета" судити його роботу "як російський оригінальний драматичний добуток", у силу чого його "Гамлет", а дорівнює й "Фауст" стали, по суті, творами Бориса Пастернаку.
За цим логічно треба постулат "природності" перекладу. Ще раз Пастернак: "Схожість перекладу з оригіналом досягається жвавістю й природністю мови". Трохи изощреннее звучала інша вимога: добуток у перекладі повинне бути таким, яким його написав би сам автор. От цю надію те на відтворення оригіналу у всій його первозданності на іншій мові, то на автора, невзначай заговорившего на чужій мові, я й дозволю собі назвати умовністю, фікцією - що саме по собі ніякої якісної оцінки не містить.
Отже, перша теза - це переклад як оригінал. Мені здається, немає потреби спростовувати його. Краще й цікавіше просто протиставити йому друга тезаа, що антитезисом я не називаю, тому що до синтезу ("золотий середині") не прагну.
Бытовки: низкие цены - бытовка. . Стеллажи, тележки и др. Звоните - рохля гидравлическая. Купить Гидравлический? . выездной банкет . доставка сборных грузов . светильники и люстры
|
|
|
|
