|
 |
Найважливіші ідеї |
|
|
|
Зупинимося на найважливіших ідеях, внесених В. Г. Гаком у теоретичну лінгвістику [8] (і ширше, у семіотику [9]).
Зауваження. Для простоти доводиться відволіктися від "діахронічного" аспекту розгляду, тобто від того, що концепція В. Г. Гака розвивалася й удосконалювалася з роками, представивши різні її компоненти так, ніби вони були розроблені автором одночасно. Однак оборотний увага на те, що в більш-менш виразній формі найбільш фундаментальні положення лінгвістичної концепції В. Г. Гака викристалізувалися вже до середини 1960-х рр. (про що можна судити по його публікаціях 1965-1968 р.) і були в стислому виді концентрированно підсумовані в роботі 1968 р. [10].
Уважне прочитання публікацій В. Г. Гака сорокалітньої давнини [10] переконливо демонструє його історичний пріоритет у розробці багатьох методів і проблем теоретичної лінгвістики (особливо семантики), таких як[11]:
вивчення мови в процесі комунікації (порівн. "комунікативний підхід" і т.п.);
вивчення мови в його зв'язку одночасно з мисленням і з экстралингвистической ситуацією (порівн. "теорію фреймів", "когнітивний підхід" і т.п.);
увага до феномена асиметрії знака й загальне вирахування типів асиметрії в мові;
дослідження "отобразительной функції мови" (порівн. "теорію иконичности в граматиці");
використання компонентного аналізу, що припускає ієрархічну організацію сем у складі лексичного значення, для пояснення лексико-граматичної связности пропозиції ("семантичного узгодження") (порівн. "правила взаємодії значень" і т.п.);
ономасиологический підхід, дослідження в напрямку "від змісту до форми" (порівн. "функціональну граматику" і т.п.);
активна граматика реалізації, або граматика мови (порівн. "динамічний підхід" і т.п.);
вивчення взаємодії мовних засобів різних рівнів (зокрема, лексики й граматики) у їхній взаємодії, переплетенні й взаємному доповненні (порівн. "інтегральний підхід" і т.п.);
створення семантичної типології мов (порівн. "мовні картини миру" і т.п.);
відбір елементів ситуації при організації висловлення і їхня класифікація, тобто підведення їх під певні поняття в акті найменування (порівн. "категоризацію", "концептуалізацію" і т.п.)
облік "реальних актантов" [12] (ср. "відмінкову граматику", "семантичні ролі" і т.п.);
послідовне проведення розходження між центром і периферією в граматиці (у тому числі: установлення відносин "прямої номінації" на відміну від "непрямої", вирахування вторинних функцій на тлі первинної; похідних структур на тлі вихідних "ядерних") (порівн. "теорію прототипів" і т.п.);
увага до феномена мовної семантичної надмірності й мовної економії.
Спробуємо освітити ті сторони концепції В. Г. Гака, якими вона відрізняється від інших - тобто виділити як би "пучок диференціальних ознак", властивих їй і придающих їй особливу неповторність [13]. Виявлення таких ознак дозволяє усвідомити той інваріант, що проходить крізь всі роботи В. Г. Гака (або, принаймні, через їхню більшість) - щось начебто тематичних "лейтмотивів", реалізованих у різноманітних його роботах.
|
|
|
|
